Під запитом «стяжка з пінопластом» ховаються дві різні конструкції, і більшість інструкцій описує лише одну з них. Перша — звичайна цементно-піщана стяжка, залита поверх пінопластових плит: пінопласт утеплює, стяжка тримає навантаження. Друга — пінополістиролбетон, де гранули пінопласту змішують просто з розчином. Вони відрізняються товщиною, міцністю й тим, що можна класти зверху. Тому спершу — яку обрати, а далі покроково найпоширеніший варіант, стяжку по плитах.
Плити чи гранули: що вам потрібно
| Стяжка по пінопластових плитах | Пінополістиролбетон | |
|---|---|---|
| Для чого | Утеплити підлогу над ґрунтом, холодним підвалом чи перекриттям | Легкий теплоізоляційний і вирівнювальний шар там, де важлива вага |
| Товщина | Пінопласт 2–10 см плюс стяжка від 5 см | Від 5 см, плюс повноцінна стяжка зверху |
| Поверхня | Міцна, як у звичайної стяжки | Пориста й значно м’якша |
| Що зверху | Будь-яке покриття після висихання | Тільки стяжка — покриття на нього не кладуть |
| Що потрібно для роботи | Плити, плівка, демпферна стрічка, армування, маяки | Бетонозмішувач, гранули й добавки |
Як читати маркування пінопласту
Це те місце, де помиляються найчастіше, бо в магазині співіснують два різні позначення.
Чинне європейське позначення — EPS 50, EPS 70, EPS 100, EPS 150, EPS 200. Число тут не кілограми, а міцність на стиск при 10 % деформації в кілопаскалях: EPS 100 витримує щонайменше 100 кПа. Саме на це число й треба дивитися. Плити випускають за ДСТУ EN 13163:2019.
Старе позначення — ПСБ-С-25, ПСБ-С-35. Тут число означало саме густину в кілограмах на кубометр. Стандарт, який його запроваджував, уже не чинний, але назви ще трапляються в прайсах.
| Де застосовують | Що брати |
|---|---|
| Стяжка в житловій кімнаті | від EPS 100 |
| Підлога з великим навантаженням, гараж | від EPS 150 |
| По ґрунту, де є волога | екструдований пінополістирол (XPS) — міцніший і майже не набирає води |
| Під стяжку не годиться | пакувальний пінопласт і найдешевші фасадні плити EPS 50 та нижче — вони просядуть |
На акустичних плитах буває ще позначка стисливості на кшталт «30-CP5»: номінальна товщина 30 мм і стискання під навантаженням до 5 мм. Чим менше число після CP, тим менше плита просяде. На звичайній EPS 100 цієї позначки не буде — вона стоїть саме на спеціальних еластифікованих плитах під звукоізоляцію.
Яку товщину пінопласту брати
| Що під підлогою | Звична товщина | Що це дає |
|---|---|---|
| Опалювана квартира | 2–3 см | переважно звукоізоляцію й теплішу на дотик підлогу: вниз тепло майже не йде, бо там теж опалення |
| Холодний підвал, під’їзд, арка | 5–10 см | помітно зменшує тепловтрати вниз |
| Ґрунт у приватному будинку | від 10 см | найбільші тепловтрати, до того ж знизу підтягується волога |
Чесно про ці числа. Це те, що зазвичай дозволяє висота приміщення, а не те, чого вимагають норми утеплення. ДБН В.2.6-31:2021 ставить до перекриттів над неопалюваними підвалами суттєво вищі вимоги, ніж дають 5–10 см пінопласту: щоб вийти на норму, його треба помітно більше. Підлогу по ґрунту взагалі рахують за окремою методикою. Тож якщо ви будуєте новий будинок, товщину має рахувати проєктувальник, а не таблиця в статті.
Покроково: стяжка по пінопластових плитах
- Основа. Прибрати сміття, закласти тріщини. Якщо перепади більші за 5–10 мм, спершу вирівняти: плита, що лежить на горбі, під вагою стяжки ламається. По ґрунту порядок інший і довший: зняти рослинний шар, зробити підсипку піску й щебеню з ущільненням шарами, залити підбетонку — і вже на неї класти утеплювач. Без цього просяде вся конструкція, хоч який міцний пінопласт.
- Відсічний шар від вологи. У квартирі досить поліетиленової плівки з напуском 10 см, шви проклеїти скотчем, на стіни завести на 10–15 см. По ґрунту плівка 0,1 мм — це не гідроізоляція, а пароізоляція: проти капілярної вологи потрібна бітумна мембрана або щільна плівка від 200 мкм у два шари з проклеюванням, зістикована з горизонтальною гідроізоляцією стін.
- Демпферна стрічка по всьому периметру й навколо труб, близько 10 мм завтовшки — щоб лишався запас на стиск щонайменше 5 мм. Стрічки по 5 мм у продажу є, але такого запасу вони не дають. Без стрічки стяжці нема куди дітися при усадці, і вона тріскає від внутрішніх кутів.
- Пінопласт. Плити кладуть щільно, з розбіжкою швів, як цеглу. Щілини більші за 2–3 мм заповнюють монтажною піною — і обов’язково зрізають надлишок урівень після затвердіння: горбик застиглої піни під жорсткою стяжкою стає пружною точкою, яка її піднімає. Ще краще — вставити смужку того самого пінопласту.
- Плівка поверх пінопласту завтовшки 0,1–0,15 мм із напуском 10 см. Вона робить три речі: не дає цементному молочку затекти в шви між плитами, утримує воду в свіжому розчині й — головне — роз’єднує стяжку з основою, щоб та могла рухатися незалежно. Без неї стяжка місцями зчіплюється з основою, низ недотвердіває й пилить, а поверх ідуть тріщини.
- Армування. Для стяжки 50–60 мм підходить зварна сітка з дроту 3 мм із коміркою 100 × 100 мм; сітку 4–5 мм беруть від 70 мм товщини, інакше вона з’їдає забагато перерізу. Сітку піднімають на пластикові фіксатори так, щоб вона опинилась усередині шару — при 50 мм це приблизно 20 мм від плівки. Сітка, що лежить просто на плівці, не працює: знизу вона не оточена розчином. Фіброволокно сітку не замінює — воно стримує усадкові тріщини в перші години, але міцності на згин не додає.
- Маяки й заливка. Товщина по утеплювачу — від 45 мм, на практиці заливають від 50 мм: кілька міліметрів з’їдають нерівності плит і маяків. Розчин має бути не бідніший за М150 — приблизно 1 частина цементу на 3 піску, або заводська суміш із заявленим класом міцності.
- Деформаційні шви. Про них забувають майже завжди, а на пружній основі вони потрібні навіть більше, ніж на жорсткій. Правила: окрема карта на кожне приміщення, обов’язковий шов у кожному дверному прорізі, Г-подібну кімнату ділять, карта має бути компактною, а не витягнутою. Шов у стяжці продовжують і в покритті.
- Догляд і висихання. Перші 7–10 діб стяжку тримають під шаром постійно вологого матеріалу — цього вимагає ДСТУ-Н Б А.3.1-23:2013, пункт 4.8. По пінопласту волога виходить лише вгору, тож сохне така стяжка помітно довше, ніж по голій плиті. Строки за товщиною — у статті скільки сохне стяжка.
Якщо зверху тепла підлога
Тоді товщину рахують інакше, і «від 50 мм» тут уже не працює.
- Мінімум рахують над верхом труби, і він залежить від суміші. Для розчину, замішаного на місці, орієнтир близько 45 мм; заводські фіброармовані суміші дозволяють 25–30 мм — дивіться паспорт на мішку. У будь-якому разі неправильно покласти трубу 16 мм на утеплювач і залити 50 мм: над нею лишиться 34 мм, і по цих лініях підуть тріщини.
- Трубу кріплять просто до утеплювача або до сітки на ньому — це нормально. Важливо інше: під трубою не має лишитися порожнин, вона має бути повністю оточена розчином.
- Демпферна стрічка обов’язково від 10 мм: при нагріванні стяжка розширюється.
- Прогрів починають не раніше ніж через 21 добу після заливки, і роблять його за протоколом: спершу кілька діб на 20–25 °C, потім кілька діб на робочій температурі. Після прогріву вологість міряють ще раз.
Пінополістиролбетон: коли і як
Його обирають тоді, коли стяжка по плитах завелика за вагою: на дерев’яних перекриттях, у старих будинках, для засипки нерівної основи. Орієнтовний склад на один заміс:
- гранули пінополістиролу 3–5 мм — 4–5 відер;
- пісок — 2 відра;
- цемент ЦЕМ I 42,5 (у продажу часто підписують як М500) — 1 відро;
- вода — 0,5–1 відро;
- пластифікатор і повітровтягувальна добавка — за інструкцією виробника.
Головне, чого не пишуть у більшості інструкцій: це не основа під покриття. Суміш такого складу дає міцність на стиск порядку 0,5–1 МПа, тоді як звичайна стяжка М150 — близько 15 МПа, тобто в п’ятнадцять разів більше. Поверх пінополістиролбетону все одно кладуть повноцінну армовану стяжку 40–50 мм, і вже на неї — покриття.
Тонкий шар самовирівнювальної суміші цього не замінює: він вирівняє поверхню, але міцності не додасть, і продавиться разом із основою. Саме на цьому й ламаються поради «на пінополістиролбетон можна одразу класти ламінат».
І окремо про дерев’яні перекриття, куди цей матеріал радять найчастіше. Будь-який мокрий шар на перекритті, що прогинається, тріскає — а ще додає вологи в дерево й ваги на балки. Перед такою роботою треба оцінити стан балок і несучу здатність перекриття, а в старому будинку — краще з інженером.
Типові помилки
- Пінопласт вибраний за числом у старій марці, а не за міцністю в кПа — плити просідають, і по стяжці йдуть тріщини.
- Пакувальний пінопласт під стяжку. Найдешевший варіант, який гарантовано просяде.
- Немає демпферної стрічки або вона завтонка — стяжка тріскає по периметру.
- Немає деформаційних швів — тріщини в довгих кімнатах і в дверних прорізах.
- Сітка лежить на плівці — армування формально є, а насправді не працює.
- Стяжка тонша за 45–50 мм по пінопласту, а з теплою підлогою — тонша за 45 мм над трубою.
- Піна в швах не зрізана — пружні точки під жорсткою плитою.
- Покриття просто на пінополістиролбетон — продавлюється.
Коротко
- «Стяжка з пінопластом» — це або стяжка по плитах, або пінополістиролбетон. Для утеплення потрібна перша; друга — лише проміжний шар, покриття на неї не кладуть.
- Пінопласт обирають за міцністю: EPS 100 для житла, EPS 150 під велике навантаження, XPS по ґрунту.
- Порядок шарів: відсічка від вологи, демпферна стрічка близько 10 мм, пінопласт, плівка, сітка всередині шару, стяжка від 50 мм.
- З теплою підлогою — не менше 45 мм над трубою, разом близько 60–65 мм.
- Деформаційні шви обов’язкові, і про них забувають найчастіше.