Спосіб витягнути дюбель залежить від двох речей, і поради розходяться саме тому, що їх зазвичай не називають: як дюбель сидить (виступає, урівень чи провалився) і з чого стіна (бетон, цегла чи гіпсокартон). Те, що працює в бетоні, у гіпсокартоні руйнує стіну. Тому спершу два уточнення, потім таблиця, і лише далі самі способи.
Що визначити перед початком
- Як сидить. Якщо з отвору виступає бортик — це найпростіший випадок. Якщо дюбель урівень зі стіною або глибше, зачепитися зовні нічим, і потрібен саморіз.
- З чого стіна. Бетон і цегла тримають дюбель тертям, і його можна тягнути з силою. Гіпсокартон тримається лише на картонному шарі: різкий ривок вирве шматок разом із дюбелем, і отвір доведеться латати вставкою, а не шпаклівкою.
- Чи він узагалі мішає. Дюбель урівень зі стіною під шпалерами або шпаклівкою часто простіше забити глибше, ніж витягати. Про це нижче окремо.
Що робити за станом і матеріалом
| Як сидить дюбель | Бетон, цегла | Гіпсокартон |
|---|---|---|
| Виступає з отвору | Обценьки або пасатижі за бортик, тягнути з прокруткою | Те саме, але без ривка: тягнути повільно, притримуючи стіну долонею |
| Урівень зі стіною | Укрутити саморіз на дві третини й витягти цвяходером за головку | Укрутити саморіз і тягнути строго по осі, без важеля об стіну |
| Провалився глибше | Забити всередину й зашпаклювати | Забити всередину: діставати нічим і не потрібно |
| Зламаний, бортика немає | Металева трубка по діаметру отвору або кілька отворів навколо | Вирізати ділянку й поставити вставку з гіпсокартону |
| Не йде нічим | Висвердлити свердлом по бетону на 1 мм більшим | Не висвердлювати — розширить отвір до непридатного |
Саморіз і цвяходер — основний спосіб
Працює для дюбеля, що сидить урівень, і саме його варто пробувати першим. Сенс простий: саморіз розсуває внутрішні ребра дюбеля й зчіплюється з ним, після чого тягнути можна вже за головку саморіза.
Тут важливі два розміри, і в цьому вся різниця між успіхом і зіпсованим отвором:
| Діаметр дюбеля | Саморіз |
|---|---|
| 6 мм | 4–4,5 мм |
| 8 мм | 5–6 мм |
| 10 мм | 6–8 мм |
Тонкий саморіз прокрутиться всередині, надто товстий розколе дюбель на пелюстки — і зачепитися вже не буде за що.
Довжина важливіша за діаметр, і про це майже не пишуть. Саморіз має бути коротшим за дюбель приблизно на 5 мм. Якщо він довший, то впирається в дно отвору й починає виштовхувати дюбель у протилежний бік — тягнути стає неможливо, хоч зчеплення й ідеальне.
Далі під головку саморіза підводять цвяходер, обценьки або кінець молотка, підклавши під них шматок фанери чи картону, щоб не продавити стіну. Тягнути краще з невеликим прокручуванням: обертання зриває тертя, якого прямий ривок не долає.
Трубка для зламаного дюбеля
Якщо бортик відламався і в отворі лишилася гільза врівень, допомагає металева трубка з внутрішнім діаметром під розмір дюбеля. Її забивають в отвір так, щоб залишок дюбеля зайшов усередину трубки, після чого витягують трубку — дюбель виходить разом із нею. Підходить для бетону й цегли; торець трубки для цього варто запилити навскіс.
Кілька отворів навколо
Свердлом на 3–4 мм роблять два-три отвори по колу впритул до дюбеля. Зчеплення падає, і далі його забирають пасатижами. Спосіб робочий, але отвір після нього виходить помітно більшим, тож планувати нове кріплення в цьому місці вже не варто.
Нагрів — і коли він шкодить
Пластиковий дюбель можна розм’якшити паяльником: розігрітий пластик стає в’язким, і гільза виходить майже без опору. У бетоні це справді швидкий прийом.
Але поради, де нагрів радять як універсальний, замовчують два наслідки. По-перше, розплавлений пластик розмазується по стінках отвору й застигає — новий дюбель у таке місце вже не сяде, отвір доведеться перебурювати. По-друге, у гіпсокартоні й поблизу шпалер нагрів неприпустимий: паперовий шар обвуглюється, а картонна обшивка втрачає міцність по колу. Тому паяльник — спосіб для бетону й тільки тоді, коли отвір більше не потрібен.
Висвердлювання
Останній варіант для бетону й цегли. Беруть свердло по бетону на 1 мм більше за діаметр дюбеля й проходять отвір наскрізь по гільзі — пластик зрізається зі стінок. Після цього отвір стає на розмір більшим, тобто під новий кріпіж потрібен дюбель наступного діаметра.
У гіпсокартоні цього робити не можна: свердло не зріже пластик, а вирве його з картоном, і замість отвору лишиться дірка під вставку.
Забити всередину — коли це правильна відповідь
Найчастіша реальна ситуація: дюбель нікому не мішає, а стіну однаково будуть шпаклювати або клеїти шпалери. Тоді його не витягують, а добивають молотком і цвяхом на 5–10 мм углиб, щоб він не виступав, і закладають отвір. Це швидше, безпечніше для стіни й не залишає розбитого посадкового місця.
Витягати справді потрібно лише у двох випадках: коли в цю саму точку піде новий кріпіж і коли стіна лишається без опорядження.
Чим закласти отвір
Отвір до 8 мм у бетоні або цеглі закривають гіпсовою шпаклівкою на два проходи: перший заповнює глибину, другий вирівнює площину після висихання. Глибокий отвір спершу заповнюють на дві третини, інакше шпаклівка трісне при висиханні. У гіпсокартоні отвір більше 10 мм шпаклівкою не тримається — потрібна вставка або серпянка з двома проходами.
Коротко
- Спершу подивіться, як дюбель сидить і з чого стіна — від цього залежить усе інше.
- Основний спосіб: саморіз на дві третини діаметра дюбеля, коротший за нього на 5 мм, і цвяходер за головку.
- У гіпсокартоні не тягнути ривком, не гріти й не висвердлювати.
- Якщо в цю точку не піде новий кріпіж — забити всередину й зашпаклювати.